Spiritual Exercises


Go to content

Main menu:


Перша: три гріхи

Перший тиждень > П'ять медитацій

[45] 1 ВПРАВА ПЕРША

РОЗВАЖАННЯ (31) ЗА ДОПОМОГОЮ ТРЬОХ СИЛ ДУШІ НАД ПЕРШИМ, ДРУГИМ І ТРЕТІМ ГРІХОМ.
2 КРІМ МОЛИТВИ ПРИГОТУВАННЯ ТА ДВОХ ВПРОВАДЖЕНЬ МІСТИТЬ ТРИ ГОЛОВНІ ПУНКТИ І БЕСІДУ

---------------------------------------------
(31) Тут починаються власне вправи Першого тижня, "про гріхи" (п. 4). Упродовж цього тижняреколектант займається очищенням душі від гріха та схильності до нього. Гріх - це спроба порушити Божий план створення, міркування стосовно якого викладено у "Засаді й основі". Ігнатій подає загальний погляд на гріх, його історію, нашу роль у цій історії і роль Христа у ній (див. п. 53; також BibThSpEx, сс. 136-165). Він починає з гріхів ангелів та наших прабатьків і переходить до особистих гріхів реколектанта, спонукаючи у такий спосіб останнього розглядати свої гріхи на тлі Божого плану спасіння, що розгортається в історії спасіння. Реколектант дізнається, як діє зло, намагаючись перешкодити здійсненню Божого спасительного плану, і як боротися зі злом у своєму житті.
У своєму першому розважанні Ігнатій детально пояснює суть розважання як такого - першого з його двох основних способів молитви, яким він навчає у своїх "Вправах". Це дискурсивна мисленна молитва, що особливо підходить "початківцям" (
incipientes) на "шляху" або стадії очищення у духовному зростанні, яким, зазвичай, потрібно обміркувати засади і сформувати основні переконання. Ігнатій показує їм, як просуватися вперед, використовувючи свої розумові здібності - пам'ять, інтелект і волю. Подібним чином він навчатиме своєму другому основному способу - "спогляданню", коли вживатиме цей термін на початку Другого тижня у пп. 101-117.
---------------------------------------------
[46] У Молитві приготування (32) просимо у Господа Бога ласки скерувати всі наші наміри, вчинки і діяння (33) виключно на служіння Його Божій Величі та її прославу.
---------------------------------------------
(32) Молитва приготування і впровадження, що тривають близько хвилини кожне на початку молитовного заняття, - це засоби, які допомагають зосередитися і виконувати молитву у кращий, побожніший спосіб. Повсюди і "Вправах" Ігнатій надає їм неабиякого значення.
(33) "Наміри, вчинки і діяння": разом ці три слова означають "всі наші фізичні та розумові зусилля під час молитви". Ігнатій рекомендує здійснювати таку молитву приготування перед усіма молитовними заняттями у вправах. "Наміри" (
intenciones) - це спрямування волі до певної мети. Під "вчинками" (acciones) можна розуміти зовнішню діяльність, а під "діяннями" (operaciones) - внутрішню чи розумову діяльність (DalmMan, c. 69).
---------------------------------------------
[47] 1 Впровадження перше - це витворення (34) в уяві певного місця.
2 Тут треба зазначити таке: якщо споглядання чи розважання стосується чогось видимого, наприклад, подій із життя Господа нашого Ісуса Христа,
3 то таке витворення полягатиме у тому, що ясно і чітко уявимо собі місце, де відбулася подія, яку хочемо споглядати,
4 приміром, храм або гору, де перебуває Ісус Христос чи Пресвята Діва, відповідно до теми розважання.
5 Якщо ж споглядання чи розважання торкається речей абстрактних і невидимих, як-от: у цьому випадку, гріхів, то витворення місця полягатиме у наступному: уявляємо свою душу, ув'язнену у тлінному тілі,
6 а ціле своє єство, складене з душі й тіла (
35), - вигнанцем у цій долині сліз серед лютих звірів.
---------------------------------------------
(34) Comрosicion вживається у "Вправах" 13 разів і означає для Ігнатія розумову дію, спрямовану на поєднання певних речей. Учасник здійснює її для того, щоб належним чином налаштуватися на молитву. Спосіб виконання цієї дії і речі, які слід поєднати, змінюються залежно від контексту; часто важливу роль відіграє також уява. В ДухЩод, 144, Ігнатій після боротьби з тим, що відволікає його увагу, написав: "Я зібрався (composed myself)" для Літургії. Цей випадковий запис виявився коментарем, що ясно вказує на мету сomрosicion.
(35)
Todo el composito: Опис людини як поєднання тіла і душі був характерний для схоластицизму, що його Ігнатій протягом трьох з половиною років вивчав у Парижі; так само часто філософи та проповідники говорили про "тлінне тіло". У Євангелії від Марка (1,13) читаємо, що Христос сорок днів перебував у пустині, спокушуваний сатаною, і "був із дикими звірами". Легко побачити, як ці звичні для того часу поняття безпосередньо вплинули на Ігнатія. Шукаючи яскравий образ, який зробив би абстрактні думки, про які йдеться у цьому впровадженні, конкретнішими і таким чином збурив би сором та сум'яття, що за них радить молитися тут-таки у другому впровадженні, він образно поєднав згадані вище поняття, можливо, не надто замислюючись над тим, де вперше познайомився з ними. Створений у такий спосіб образ цілковито відповідав його меті.
Утім дехто вважав, що в цьому образі відчувається надмірний вплив неоплатоністичного чи породженого якимось іншим вченням дуалізму, згідно з яким ідеалом визнається існування душі окремо від тіла - в
'язниці душі. Якщо такий вплив і був, то він мав набагато слабший вплив, ніж Біблія та схоластицизм. Стосовно цього питання див. W. Ong, "St. Ignatius' Prison Cage and the Existentialist Situation", The Barbarian Within (New York, 1954), cc. 242-259. Див. також пр. 19 до п. 23.
---------------------------------------------
[48] 1 У другому впровадженні просимо у Господа Бога того, чого хочемо і бажаємо (36), відповідно до теми.
2 Приміром, споглядаючи Воскресіння, треба просити радості у єдності з Христом, що в радості перебуває;
3 споглядаючи Страсті Христові, просимо болю, сліз і страждань разом із стражденним Христом.
4 У цьому ж випадку слід просити, щоб нас пройняло сум
'яття і сором за себе, коли бачимо, скільки людей було осуджено всього лишень через один смертельний гріх,
5 і скільки разів ми самі заслужили вічного осуду через свої смертельні гріхи.

---------------------------------------------
(36) "Чого хочемо і бажаємо": У цьому впровадженні реколектант зосереджується на тому, що сподівається здобути під час молитви, і просить у Бога того, чого щиро хоче (див., приміром, пп. 48, 55, 65 і т.д.). Повсюди у "Вправах" Ігнатій вміщує цю молитву бажання у другому чи третьому впровадженні. У його духовності щирі бажання посідають вельми важливе місце. Стосовно цього питання, див. Е. Е. Kinerk, "Eliciting Great Desires: Their Place in the Spirituality of the Society of Jesus", Studies in the Spirituality of Jesuits 16 (Nov. 1984); також BibThSpEx, Index II, p. 375, "desire". Стосовно впроваджень, див. A. Brou, Ignatian Methods of Prayer (Milwaukee, 1949), cc. 94-108.
---------------------------------------------
[49] Примітка. Перед кожним спогляданням чи розважанням треба промовити ту ж молитву приготування, яка ніколи не змінюється, а також провести обидва згадані вище впровадження, часом змінюючи їх залежно від теми розважання чи споглядання.

[50] 1
Пункт перший. Відновити собі у пам'яті перший гріх, себто гріх ангелів; далі скористатися розумом, аби обміркувати його;
2 а тоді, врешті-решт, застосувати свою волю (
37), щоб усе це запам'ятати й осягнути, а відтак викликати у себе ще більший сором та сум'яття,
3 порівнюючи всі свої гріхи з одним-єдиним гріхом ангелів; якщо тільки за один гріх їх запроторено до пекла, то скільки ж разів ми заслужили цього за всі свої гріхи!
4 Інакше кажучи, пригадати собі гріх ангелів: як їх було створено в Божій благодаті, та вони, не бажаючи скористатися властивою їм свободою, щоб поклонятися та коритися своєму Творцеві і Господу,
5 впали в гординю, змінили благодать на злобу й були звергнуті до пекла.
6 Далі треба, послуговуючись розумом, детальніше над цим розміркувати, а тоді за допомогою волі викликати у себе глибші почуття.

---------------------------------------------
(37) Стосовно цього способу розважання див. A. Brou, Ignatian Methods, cc. 109-122; L. Classen, "The Exercises with the Three Powers of Soul" в Ignatius, His Personality and Spiritual Heritage, ed. F. Wulf (St. Louis, 1977), cc. 237-271; J. de Guibert, The Theology of the Spiritual Life (New York, 1953), cc. 195-197; A. Tanquerey, The Spiritual Life (Baltimore, 1930), cc. 315-319. Інші вправи, які є розважаннями, починаються у пп. 45, 55, 65, 136.
---------------------------------------------
[51] 1 Пункт другий. Робити те саме, тобто застосовувати три сили душі для розважання над гріхом Адама і Єви.
2 Треба пригадати, яку довгу покуту за свій гріх вони відбули, і якої величезної шкоди завдав цей гріх людському родові, і скільки людей пішло до пекла.
3 Знову ж таки, іншими словами: згадати другий гріх, скоєний нашими прабатьками: як у Дамаскській долині (
38) було створено Адама, а тоді поселено у земнім раю; як із його ребра створено Єву;
4 як їм було заборонено їсти плоди з дерева пізнання добра і зла, як вони їли їх і згрішили;
5 як потім, зодягнуті у шкури й вигнані з раю, ціле життя прожили у важкій праці та постійному покаянні, позбавлені первісної праведності, що її втратили.
6 Далі потрібно детальніше над цим розважити, скориставшись розумом, а тоді застосувати волю, як уже було сказано вище.

---------------------------------------------
(38) Ігнатій почерпнув це твердження з праці Лудольфа Vita Jesu Christi (I, p. 2, п. 3), де мовиться: "Адама було створено в місцевості Дамаск біля Хеврона". Хеврон знаходиться за двадцять миль на південь від Єрусалима, у долині, званій Дамаск.
Стосовно оновленої богословської доктрини, вираженої в історії Адама і Єви, див.
John L. McKenzie, Dictionary of the Bible (Milwaukee, 1965), "Адам", с. 12; "гріхопадіння", сс. 271-272; "гріх", сс. 817-821, зокрема, про первородний гріх - сс. 818-821; див. також NDicTh, "первородний гріх"; у The New Jerome Biblical Commentary (J. A. Fitzmeyer, 1989), cc. 1402-1403 - про первородний гріх; с. 1400 - про відкуплення; сс. 1397-1398 - про наслідки приходу Христа, виправдання.
---------------------------------------------
[52] 1 Пункт третій. Зробити те саме стосовно третього гріха, тобто певного гріха будь-якої людини, яка через один смертельний гріх пішла до пекла, а також безлічі інших людей, які пішли туди за гріхи менші, ніж скоєні нами.
2 Себто, стосовно цього третього певного гріха треба зробити те саме: пригадати собі вагомість і зло, властиве гріхові, вчиненому супроти свого Творця і Господа;
3 скориставшись розумом, розважити, що того, хто згрішив і діяв усупереч нескінченній доброті, справедливо засуджено на вічну кару. Насамкінець треба застосувати волю, про що вже мовилося раніше.

[53] 1
Бесіда (39). Потрібно, уявивши собі Христа, Господа нашого (40), розп'ятого на хресті, вступити з Ним у бесіду й запитати, як Він, Творець, зійшов до того, що став людиною і заради наших гріхів перейшов від вічного життя до земної смерті, яку прийняв таким чином.
2 Подібно, звертаючись до себе самого, треба запитати: Що я зробив для Христа? Що роблю для Нього? Що маю для Нього зробити?
3 І так, дивлячись, як Він страждає, розп'ятий на хресті, слід розважити над усім, що спаде нам на думку.
---------------------------------------------
(39) Бесіда - це ще один незмінний елемент Ігнатієвого методу молитви. Стосовно неї див. А. Brou, Ignatian Methods, cc. 119-121. Хоч бесіда найкраще підходить для завершення молитви, її можна здійснювати будь-коли під час виконання вправи. Див. Директиви 1599 р., 15, п. 5.
(40) У цій бесіді реколектант стає безпосередньо перед Христом, присутність якого передбачається протягом цілого Першого тижня; до Нього можна звернутися будь-якої миті. Стосовно христології Першого тижня див.
BibThSpEx, cc. 161-163; H. Rahner, Ignatius the Theologian (New York, 1965), cc. 53-93.
---------------------------------------------
[54] 1 Бесіду, власне, потрібно провадити так, як один приятель говорить до іншого або як слуга говорить до свого пана -
2 то прохаючи про якусь ласку, то звинувачуючи себе у якомусь поганому вчинку, то звіряючи свої турботи і запитуючи поради. Насамкінець слід промовити "Отче наш".


Back to content | Back to main menu
Сайт создан в системе uCoz