Spiritual Exercises

[65] 1 ВПРАВА П'ЯТА

РОЗВАЖАННЯ ПРО ПЕКЛО
ПІСЛЯ МОЛИТВИ ПРИГОТУВАННЯ І ДВОХ ВПРОВАДЖЕНЬ МІСТИТЬ П'ЯТЬ ПУНКТІВ І БЕСІДУ

2 Молитва приготування та сама.

3 Перше впровадження полягає у витворенні місця. Тут уявляємо собі довжину, ширину і глибину пекла.

4 Впровадження друге. Просимо про те, чого хочемо; тут потрібно просити внутрішнього осягнення страждань, що їх зазнають засуджені,
5 щоби, принаймні, страх перед покаранням утримував нас від гріха, якщо вже ми, з огляду на свої провини, забули про любов до Господа Бога.

[66] Пункт перший. Уявити собі велетенські язики полум'я і душі, які, так би мовити, ув'язнені в охоплених вогнем тілах.

[67] Пункт другий. За допомогою уяви почути лемент, стогін, крики і богохульства супроти нашого Господа і Його святих.

[68] Пункт третій. Відчути запах диму, сірки, розкладу і гнилизни.

[69] Пункт четвертий. Відчути смак гіркоти пекла - сліз, скорботи та докорів сумління.

[70] Пункт п'ятий. Відчути на дотик, як полум'я охоплює душі і обпалює їх.

[71] 1 Бесіда з Христом, Господом нашим: Пригадуємо собі душі, що перебувають у пеклі; одні тому, що не вірили у пришестя Христа, інші через те, що, хоч і вірили, та не дотримувалися Його заповідей.
2 Ці душі розділяємо на три групи:
Перша - ті, що загинули перед пришестям Христа;
Друга - ті, що загинули під час Його земного життя;
Третя - ті, що загинули після Його перебування у цьому світі.
3 Тут таки треба дякувати Христові за те, що Він не допустив, аби ми, закінчивши своє життя, потрапили до якоїсь із цих груп.
4 Також дякуємо Йому за те, що Він аж до цього дня ставився до нас із такою великою добротою та милосердям. На завершення бесіди промовляємо "Отче наш" (47).

---------------------------------------------

(47) У латинській Вульґаті до п. 71 додано: "Якщо керівник вважатиме це корисним для духовного поступу реколектанта, то можна проводити ще й інші розважання, наприклад, про смерть, інші покарання за гріхи, суд тощо; не слід думати, що їх заборонено, хоч про них тут і не йдеться". Такі розважання були звичними за життя Ігнатія і пізніше, особливо під час групових реколекцій. Сьогодні про них говориться не надто часто.