Spiritual Exercises

[СПОГЛЯДАННЯ ЦАРСТВА ІСУСА ХРИСТА] (51)

[91] 1 ЗАКЛИК ЦАРЯ ЗЕМНОГО, ЩО СПРИЯЄ СПОГЛЯДАННЮ ЖИТТЯ ЦАРЯ ПРЕДВІЧНОГО (52)

2 Молитва приготування - та ж, що й звичайно [46].

3 Впровадження перше - це витворення в уяві місця. Тут перед нашим мисленним поглядом мають постати ті синагоги, селища та фортеці (53), які минав, проповідуючи, Ісус Христос.

4 Впровадження друге. Просимо тієї благодаті, якої бажаємо. Тут слід просити у Господа благодаті, щоб ми не залишалися глухими до Його заклику, а були натомість готові й охочі виконувати Його найсвятішу волю.
---------------------------------------------
(51) Поданий у дужках заголовок - "Споглядання Царства Ісуса Христа" - взято з латинської Вульґати (текст V). Схваливши Вульґату і використовуючи її з 1548 до 1556, Ігнатій сам дав розуміти, яким, на його думку, мало бути призначення цієї вправи; з того часу заголовок "Царство" вживався постійно. У тексті-автографі (текст А) ця вправа не має заголовка. Іноді вживався також заголовок "Заклик земного царя", проте він, фактично, стосується тільки першої, менш важливої частини. Зазначена вправа міститься у Другому тижні, проте фактично становить щось на взірець вступної глави до цього Тижня, оскільки у п. 101 Ігнатій називає "Воплочення" першою вправою першого дня (див. Директиви 1599 р., р. 19, п. 1).
(52) Закінчивши вправи, що стосуються "шляху" очищення, реколектант тепер переходить до більш конструктивної праці "шляхів" просвітлення та поєднання, зокрема, до споглядання Христа у вправах Другого, Третього та Четвертого тижнів. Ця вправа, що виконується у перехідний день відносного перепочинку, коли приписані тільки два періоди молитви, є в Ігнатія вступом до решти реколекцій. Тут він подає натхненну загальну перспективу Христа як Царя, Його Царства та місії, які детально споглядатимуться упродовж цих Тижнів. Ця вправа виконує роль другої "Основи" для решти вправ (Директиви 1599 р., р. 19, п. 1), яким надає виразного христологічного спрямування. Її метою є пробудити ентузіазм, щедрість та бажання йти за Христом в любові і прийняти запрошення до участі в Його спасительній місії (п. 91:4; 98). Така спонука стає особливо відчутною у висновку, до якого провадить: "Предвічний Господи, віддаюся праці із Тобою у Твоїй місії, хай чого б це мені не коштувало".
(53) Це відлуння Євангелія від Матея (9, 35; 10, 5). Слово castillos є тут анахронізмом. Замки, що їх бачив Ігнатій, збудували хрестоносці. Утім Христос таки бачив величезні споруди, зведені Іродом.
---------------------------------------------
[92] Пункт перший. Уявити собі якогось земного царя, вибраного самим Господом Богом, що його мають шанувати і слухатися всі християнські князі й увесь християнський люд (54).
---------------------------------------------
(54) Ця притча (пп. 92-94) є лишень допоміжним засобом для пізнання дійсності, представленої у другій частині вправи; над нею слід розважати відносно коротко. Вона породила чимало тлумачень і спроб порівняти згаданого царя з іншими зверхниками. Кюссон (Cusson) логічно вбачає у ній своєрідне резюме власного досвіду Ігнатія з властивими йому фантазіями та мріями. Перед наверненням Ігнатій завзято прагнув здобути земну славу, перебуваючи на службі у герцогів, а відтак - у Фердинанда V чи Карла І; згодом він, одначе, переніс свою сповнену наснаги відданість на Предвічного Царя (BibThSpEx, сс. 180-181). Подібним чином і той, хто виконує вправи, може переглянути своє минуле життя з його мріями та фантазіями і подумати про те, щоб присвятити їх Христові, відгукнувшись на Його заклик.
---------------------------------------------
[93] 1 Пункт другий. Спостерігати, як цей цар промовляє до своїх підданих такими словами:
2 "Ось моя воля - здобути всі землі невірних. Отож тому, хто захоче піти зі мною, доведеться вдовольнятися тією ж їжею, тим же питтям і тим же одягом, що й мені.
3 Рівно ж він повинен буде працювати зі мною вдень і чувати вночі, та й в інших справах зі мною перебувати,
4 щоб потім розділити мою звитягу, як ділив було труди" (55).
---------------------------------------------
(55) Це розважання до певної міри забарвлене властивою хрестоносцям ментальністю, про що явно свідчить ця притча. Стосовно духовності хрестових походів у Ігнатія, див. Hans Wolter y Ignatius, His Personality, ed. Wulf, cc. 97-134.
---------------------------------------------
[94] Пункт третій. Подумати, як мали б відповісти вірні піддані такому щедрому і доброму цареві; той же, хто не відгукнувся б на його заклик, заслужив би на загальний осуд і вважався б негідним лицарем.

[95] 1 ДРУГА ЧАСТИНА ВПРАВИ
ПОЛЯГАЄ У ЗАСТОСУВАННІ НАВЕДЕНОГО ВИЩЕ ПРИКЛАДУ ЗЕМНОГО ЦАРЯ
ДО ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА ВІДПОВІДНО ДО ЩОЙНО ЗГАДАНИХ ПУНКТІВ (56)

2 Пункт перший. Якщо заклик земного царя до своїх підданих вартий неабиякої уваги,
3 то наскільки ж більшої уваги заслуговує Господь наш Ісус Христос, Цар Предвічний, який закликає увесь світ, що зібрався перед Ним, і кожного зокрема такими словами:
4 "Воля Моя - покорити цілий світ і всіх Моїх ворогів, і так увійти у славу Отця Мого.
5 Тож той, хто побажає йти за Мною, має зі Мною трудитися, щоб, розділивши Мої страждання, розділити і Мою славу." (57)
---------------------------------------------
(56) Наведену тут паралель окреслено не повністю. У першій частині (притчі) згадується, по-перше, король; по-друге, його заклик; по-третє, відповідь. Проте у важливішій за першу другій частині цим пунктам відповідають такі: по-перше, Цар і Його заклик; по-друге, перша відповідь тих, хто щиро відданий своєму обов'язку; по-третє, друга відповідь, яка включає у себе першу і підносить її до нових висот; це відповідь тих, хто щиро прагне служити в особливий спосіб. Як видно з другого впровадження, у цьому спогляданні потрібно зосередитися головно на цих двох ступенях відданості у відповіді на заклик Христа. Безпосередньо про стан життя мова не йтиме аж до п. 135, хоч певні натяки на це спостерігаємо й раніше, приміром, у п. 98.
(57) Це є запрошення від Христа долучитися до Нього у Його спасительній місії - поширенні Божого Царства, яке у своїх конкретних проявах здійснюється через Його Церкву, Царство і Містичне Тіло (1 Кор. 12, 11-31; Еф. 1, 23; Кол. 1, 18). Див. BibThSpEx, сс. 205-213. Царювання володаря, у якого немає зорганізованого царства, справляє враження доволі аномального явища. Зокрема, у Євангелії від Матея (наприклад, 13, 36-43; 16, 18; 18, 17) "Царство Боже" (regnum) показане як таке, що існує в організованій спільноті, Церкві (ecclesia, 16, 18; 18, 17), природа якої описана далі за допомогою притч (13, 24-30, 36-43, 47-50). Див.McKenzie, Dictionary of the Bible, "kingdom", c. 480; "Matthew", c. 556. Утім "Царство Боже" простягається набагато далі, ніж зорганізоване царство, Церква.
---------------------------------------------
[96] Пункт другий. Розважити про те, що всі, кому властиві розсудливість і розум, повністю віддадуться такій праці.

[97] 1 Пункт третій. Ті ж, хто забажає виявити ще більшу відданість і відзначитися в усілякому служінні Предвічному Цареві та Володарю всесвіту, не тільки цілковито віддатуться праці,
2 але й підуть ще далі і, виступивши супроти (58) своєї людської чуттєвості (59) та плотської любові до себе і до світу, принесуть жертву ще ціннішу та вагомішу, промовивши:
---------------------------------------------
(58) Це приклад ігнатіанського принципу контрнаступу (agere contra), який прищеплюється також у пп. 13, 97, 325, 350, 351. Ми не тільки рішуче опираємось спокусі чи спустошенню, але й намагаємось перетворити позірно несприятливу ситуацію на нагоду для примноження щедрості та хвали Бога на служіння Йому. Стосовно цього принципу, див. Jules Toner, A Commentary on St. Ignatius 'Rules of the Discernment of Spirits (St. Louis, 1982), cc. 160-162; 198-199.
(59) Sensualidad - це схоластичний термін для означення інстинктивних здатностей чуттєвої частини душі, тобто душі у її діяльності через чуття (див. пр. 50 до п. 87). Тома Аквінський стверджує, що "порух чуттєвості є певною схильністю тілесних чуттів, оскільки бажаємо того, що осягаємо за допомогою тілесних чуттів" (ST 1, 81, 1 ad 1). Тож під sensualidad Ігнатій має на увазі в основному чуттєві схильності, а в цьому контексті - чуттєвість, чутливість або схильності, властиві людській природі. Хоча цей термін часом вживається для означення надмірності в їжі, питті чи статевих стосунках, сам по собі він надмірності не означає; йдеться радше про притаманні людській природі уподобання і відразу, часто породжувані емоціями. У п. 87 і тут, у п. 97, зазначений термін стосується людської природи з властивими їй почуттями, наприклад, прив'язаностями, устремліннями, схильностями тощо, які можуть бути або добре впорядковані відповідно до "Засади й основи", або погано впорядковані, відтак перешкоджаючи примноженню добра або призводячи до гріха. Для багатьох реколектантів чуттєвість - це антипатія, людські бажання, які применшують щедрість.
---------------------------------------------
[98] 1 "Предвічний Володарю всього сущого, ось я, з ласки Твоєї і з поміччю Твоєю, складаю жертву перед лицем Твоєї безконечної Доброти, і перед преславною Твоєю Матір'ю, і перед небесним сонмом усіх Твоїх святих.
2 Хочу і бажаю - таке моє добре обдумане рішення, якщо лишень це сприятиме примноженню Твоєї слави та кращому служінню Тобі, -
3 наслідувати Тебе у тому, щоби зносити всі кривди, й усю зневагу, й усіляку вбогість, як дійсну (60), так і духовну,
4 якщо Твоя Найсвятіша Велич зволить обрати мене та долучити до такого способу життя та стану."
---------------------------------------------
(60) Дійсна вбогість - це відсутність матеріальних благ; духовна вбогість - це незалежність від них, є вони чи немає. Йдеться також про нашу спустошеність перед Богом і про те, що Він потрібен нам для духовного поступу. Деталі див. у пр. 72 до п. 146; доцільніше виокремити їх там на тлі дискурсивного розважання, аніж тут у бесіді.
---------------------------------------------
[99] Примітка перша. Вправу слід виконати двічі, зранку, прокинувшись, і перед обідом або вечерею.

[100] Примітка друга. Під час другого і наступних тижнів вельми корисно читати "Наслідування Христа", Євангелія або житія святих.