Spiritual Exercises

[149] 1 ТОГО Ж ТАКИ ЧЕТВЕРТОГО ДНЯ
ВИКОНУЄТЬСЯ РОЗВАЖАННЯ (74) ПРО ТРИ КЛАСИ ЛЮДЕЙ (75),
ЩОБ ВИБРАТИ НАЙКРАЩЕ ДЛЯ СЕБЕ
2 Молитва приготування - як звичайно.
---------------------------------------------
(74) У цьому роважанні йдеться про трьох осіб, кожна з яких є типовим представником класу чи групи людей, що думають і діють однаково, а саме: по-перше, тих, хто постійно відкладає рішення на потім; по-друге, тих, хто переважно йде на компроміс; і, по-третє, тих, хто щиро змагає до безпристрасності й готовності обрати той варіант, який виявиться кращим після розважливих роздумів. Кожен із представників описаних різновидів намагається позбутися прив'язаності до чогось, що - хоч і не заборонене - становить перешкоду для примноження добра й відтак є до певної міри невпорядкованим. Предмет цієї прив'язаності не названо відверто гріховним, та все ж він не є тим, "що краще сприятиме" спасінню та вдосконаленню (п. 23).
Метою цього розважання є допомогти реколектантові осягнути те, що є для нього найкращим; інакше кажучи, підготуватися і зміцнити свої позиції перед прийдешніми роздумами про вибір, стверджуючи і вдосконалюючи безпристрасність, набуту за посередництвом "Основи". Відтак він стане відкритим для з'ясування й засвоєння того, що, як виявиться, краще сприятиме примноженню Божої слави; це ясно засвідчено у заголовку і другому впровадженні. Вибір здійснюватиметься не під час цього розважання, а через кілька днів, тобто протягом чи після роздумів, про які йдеться у пп. 169-189.
На жаль, Ігнатіїв іспанський текст цього розважання відзначається надзвичайною небагатослівністю; у ньому вживаються достоту загадкові слова, а ще він може служити одним із найяскравіших прикладів властивого авторові іноді вельми невідшліфованого стилю. Зазначений текст породжував незгоду між перекладачами, починаючи від першої латинської версії і закінчуючи останніми перекладами. Раз по раз їм доводиться вибирати одне з-поміж кількох значень, кожне з яких підходить до даного контексту. Щобільше, хоч засади безпристрасності та вибору, приклади яких наводить Ігнатій, доволі зрозумілі і вже відомі з "Основи", існує небезпека, що реколектант витратить більше часу та енергії, намагаючись достеменно з'ясувати, що саме мав на думці автор, аніж осягаючи та засвоюючи духовні принципи, викладені у цьому розважанні. Ми сподіваємось хоча б мінімізувати таку небезпеку у цьому перекладі і зробити так, щоб зазначені приклади виділялися на тіл решти тексту.
(75) На перше із згаданих вище складних місць натрапляємо вже у п. 149, який виконує роль заголовка. В Автографі (текст А) читаємо: tres binarios de hombres, що буквально означає "три двійки людей", себто, на перший погляд, "три пари"; також і далі у кожному з трьох пунктів слово binario вживається в однині, приміром, "перша пара". Та що насправді мав Ігнатій тут на увазі під словом binario? Щоб з'ясувати це питання, звертаємося до перших перекладів, і перед очима у нас розкривається справжнє розмаїття варіантів. У першій латинській версії, яку використовували в Парижі у 1530-х роках, перекладач (можливо, сам Ігнатій) у заголовку (п. 149) також вживає слова "розважання про три пари осіб" (meditatio trium binariorum hominum), а у першому пункті (п. 153) - "перша пара" (primus binarius). У латинській Вульгаті 1548 р., яка створювалася під наглядом Ігнатія і якою він постійно користувався, а отже, й схвалював, де Фро переклав binario у заголовку збірним іменником classis: "про три різновиди чи групи осіб, тобто про те, як вони відрізняються" (de tribus hominum classibus seu differentiis). У пп. 153-155 він використовує "перший різновид" (prima classis). Усе це засвідчує, що Ігнатій мав на думці передусім групи, класи чи різновиди людей, кожен із яких наділений рисами, характерними для свого класу і є відтак типовим його представником.
Оскільки іспанський текст "Вправ" не публікувався аж до 1615, і перші єзуїти з 1548 до 1615 користувалися тільки латинською Вульгатою, "три різновиди осіб" стали звичною назвою цього розважання у перших "Директивах" і фактично в усіх працях, присвячених "Вправам", від 1548 аж до наших днів. Тому, як і де Фро, у заголовку ми перекладаємо binarios як "різновиди" (див. Іparraguirre в Obrascompl, c. 240, п. 98).
Проте можна набагато краще уявити собі, що означало для Ігнатія binario, з'ясувавши, у якому середовищі він перебував, навчаючись у Паризькому університеті. У XV-XVI століттях (як і сьогодні) моралісти, вирішуючи свої справи сумління, використовували фіктивних типових осіб, яких називали "парою" (binarius, ісп. binario); приміром, Тицій і Берта у справі про шлюб чи Тицій і Гай у справі про справедливість (DalmMan, c. 191; Obrascompl, c. 240). Латинське binarius (-a, um) означає особу чи річ, що належить до групи із двох (наприклад, binarius homo у п. 149 першої латинської версії). Також це слово можна вживати як іменник для означення однієї такої особи, приміром, Тиція чи Берти. Ігнатіїв термін тут (binario в однині в іспанському тексті і binarius в тексті Р1) може бути його власним латинізмом, за аналогією із постійним використанням anima, замість alma. Відтак іспанське binario і латинське binarius може означати одну таку типову особу (приміром, Тиція) або пару таких осіб (наприклад, Тиція і Гая, як ото у паризьких моралістів). Так чи інакше, Ігнатій у цій вправі писав про трьох осіб, кожна з яких є типовою для певного різновиду чи категорії, встановлюючи в духовності прецедент, аби проілюструвати свої духовні принципи, пов'язані з безпристрасністю та рішучістю. Зваживши на описане тло, ми переклали binario у п. 148 як "типова особа", а в пп. 153, 154 і 155 - як "чоловік, типовий для певного різновиду".
Перекладач погоджується з Ґейданом та його експертною групою, які також тлумачать binario як однину, homo binarius ("Вправи", с. 87). У п. 149 вони перекладають заголовок як "meditation des trois hommes", а el primer binario у п. 153 як "le premier homme".
Коли Ігнатій у другому і третьому впровадженням та у примітці після розважання пише про реколектанта, то вживає першу особу: "sera aqui ver a mi mismo" (п. 151); "aqui sera pedir gracia" (п. 152); "quando nosotros sintimos affecto o repugnancia contra la pobreza actual" (п. 15, 7). Проте пишучи про типових осіб у пп. 153-155, вживає вже третю особу, либонь, тому, що деяким реколектантам легше об'єктивно думати про когось, а не про себе.
---------------------------------------------
[150] 1 Впровадження перше. Історія (76) тут про трьох чоловіків, типових для свого класу. Вони роздобули по десять тисяч дукатів, проте кожен зробив це або нечесно, або ж не заради любові до Бога.
2 Кожен із них прагне спасти свою душу і знайти у мирі Господа Бога, скинувши зі себе тягар і позбувшись перепони, яку становить прив'язаність до набутого багатства (77).
---------------------------------------------
(76) Historia: Моралісти використовують фіктивних осіб, встановлюючи та вирішуючи свої "справи сумління". Тут Ігнатієва історія - це опис, що встановлює "справу духовності", яку можна порівняти із "справами" моралістів; йдеться про трьох осіб, типових для відповідних різновидів. Див. також пр. 63 до п. 102.
(77) Хоч мати гроші не заборонено, мотиви для того, щоб зберігати їх у себе, змішуються з прив'язаністю чи схильністю, породженою радше самолюбством, ніж любов'ю до Бога. Відтак цю прив'язаність ще не повністю впорядковано згідно із засадами безпристрасності та вибору, поданими в "Основі" (п. 23). Така нестача безпристрасності, хоч і не є гріхом, становить загрозу чи перешкоду для примноження добра.
---------------------------------------------
[151] Впровадження друге. Витворення в уяві місця. Тут потрібно уявити, що стоїмо перед Господом Богом і всіма Його святими, для того, аби довідатися, що буде для Божої Доброти найприємнішим, і цього забажати.

[152] Впровадження третє. Просити про те, чого хочемо. Тут треба просити про ласку обрати те, що найбільше послужить славі Божої Величі та спасінню нашої душі (78).
---------------------------------------------
(78) "Найкраще" (п. 149), "найприємніше для Божої доброти" (п. 151), "що найбільше послужить славі Божої Величі та спасінню нащої душі" (тут у п. 152) і "краще служити Богові" (п. 155) - усе це варіанти, що відповідають нормі вибору, викладеній Ігнатієм в "Основі" (п. 23): "що краще сприятиме нам у досягненні мети, задля якої нас створено". Подібні варіанти цієї засади та норми траплятимуться і в описі вибору (п. 169-189).
---------------------------------------------
[153] Чоловік, типовий для першого класу, хотів би позбутися прив'язаності (79) до здобутих грошей, щоб у мирі знайти Бога і спастися, проте не докладає для цього зусиль навіть у годину своєї смерті.
---------------------------------------------
(79) Afecto: прив'язаність чи любов; у пп. 153, 154, 155 і 157 означає також схильність або пристрасть (DalmMan, c. 189) і може так і перекладатися. У "Вправах" Ґейдана (сс. 97-98) перекладено синонімом "inclination".
---------------------------------------------
[154] 1 Чоловік, типовий для другого класу, також хоче позбутися такої прив'язаності, але так, щоб зберегти здобуті гроші для себе, себто прагне, аби Бог зробив так, як хоче він,
2 не наважуючись позбутися грошей, щоб іти до Бога, хоч саме це було б для нього найкраще.

[155] 1 Чоловік, типовий для третього класу, хоче позбутися згаданої прив'язаності так, щоб залишатися цілковито байдужим до здобутих грошей;
2 натомість він прагне чинити з цими грішми лишень у той спосіб, до якого схилить (80) його Господь, а також сам він вважатиме за краще для служіння Божій Величі та її прослави.
3 Поки що ж він воліє налаштуватися - наскільки це торкається почуттів його серця - на зречення будь-якої прив'язаності (81) [інакше кажучи], щиро намагається не прагнути ані згаданих грошей, ані будь-чого іншого, якщо лишень це не пов'язано зі служінням Господу Богу,
4 так, щоб тільки бажання краще служити Богові спонукало його взяти певну річ чи відкинути (82).
---------------------------------------------
(80) Варто звернути увагу на вжитий тут майбутній час. Ігнатій готує реколектанта до майбутнього вибору, роздуми над яким триватимуть, починаючи з п'ятого дня.
(81) Entretanto quiere hacer cuenta todo lo dexa en affecto: Це не надто зрозуміле твердження породило інтенсивні дискусії і стало джерелом незгоди як серед перекладачів, так і серед тих, хто коментував "Вправи". На щастя, вже безпосередньо у наступному реченні Ігнатій повністю пояснює свою думку, і його пояснень достатньо навіть у випадку, якщо нам не пощастить розгадати загадки, що криються у наведених вище словах.
Незрозумілим є вживання звороту en affecto, буквально, "в любові". На думку Далмасеса, йдеться про те, що реколектант має, зі свого боку, налаштуватися на відмову від усього (DalMan, с. 103). Роотаан припускає, що affecto - це помилкове написання слова effecto, тобто "уявляємо, що справді всього зреклися". Проте в усіх іспанських рукописах вживається все ж affecto, а в литинській версії Р1 - affectu. Переклад цього уривка в латинській Вульґаті видавався надто довільним, і комісія, призначена у 1596 П'ятою Генеральною Конгрегацією для узгодження тексту Вульґати з Автографом, витлумачила його так: "поводиться, як той, хто відмовився від усього в любові" (SpExMHSJ69, c. 252. Підставою для нашого доповнення, "інакше кажучи", у п. 155:3 є scilicet у звіті цієї комісії.
(82) Слід відзначити, що особи, які належать до третього різновиду, є досконалими взірцями безпристрасності, описаної в "Основі". Це є також благодать, якої просимо у третьому впровадженні (п. 152): "обрати те, що найбільше послужить славі Божої Величі". Того самого Ігнатій навчає і в пп. 16 та 179.
---------------------------------------------
[156] Бесіда. Слід провести ті ж три бесіди, що й у попередньому спогляданні про два стяги [147].

[157] 1 Примітка. Треба зазначити, що коли відчуваємо небажання та відразу до властивої убогості, або ж не байдужі до вбогості чи багатства,
2 то подоланню такої невпорядкованої прив'язаності може неабияк допомогти прохання про це під час бесіди, хоч би й усупереч схильності нашої природи; треба, отже, просити, щоби Бог обрав нас для властивої убогості,
3 прагнути цього, благати і молити, але тільки якщо це сприятиме служінню Божій Величі та її прославі.