Spiritual Exercises


Go to content

Main menu:


Споглядання для здобуття любові

Четвертий тиждень > Воскресіння

[230] 1 СПОГЛЯДАННЯ
ДЛЯ ЗДОБУТТЯ ЛЮБОВІ (
117)

2
Примітка. Насамперед потрібно звернути увагу на дві обставини.
По-перше, любов має виявлятися радше у вчинках, ніж у словах (
118).
---------------------------------------------
(117) Це справедливо добре знане споглядання спрямоване безпосередньо на примноження любові реколектанта до Бога, що ясно засвідчено у другому впровадженні. Крім того, у Вульґаті Ігнатіїв іспанський заголовок перекладено як "Споглядання для того, щоб пробудити у собі духовну любов до Бога". Проте реколектанти, зростаючи в любові до Бога, водночас стають відкритішими на прояв Божої любові до них. Ця вправа є завершенням і гідною кульмінацією духовного досвіду, здобутого завдяки вправам. Любов до Бога - це найбільша з чеснот (1 Кор. 13, 13); вона включає в себе і любов до ближнього. Той, хто думає, що любить Бога, але водночас не любить ближнього, помиляється; в 1 Йо. 4, 20 про таких людей сказано, що вони "не правдомовці".
Дехто з перших інтерпретаторів, наприклад, Міро та Гоффеус, вважав, що це споглядання можна також давати у Третій, Другий чи навіть Перший тиждень. Проте така думка виявилася недовговічною; хоч таке розташування принесло б якусь користь та не сприяло б виконанню функції, яку Ігнатій поклав на це споглядання в структурі вправ. Відтак невдовзі було досягнуто консенсусу: зазначене споглядання належить до шляху поєднання і є частиною Четвертого тижня, хоч його можна або поширювати на інші тайни цього Тижня, або виконувати як останню вправу реколекцій (
Polanco y SpExMHSJ19, c. 825; Nadal, Gonzalez Davila і Директиви 1599 р. [р. 36, п. 2]; див. також BibThSpEx, cc. 312-314).
(118)
Типовий приклад притаманної Ігнатію практичності. Він аж ніяк не применшує значення емоційної любові до іншого з властивим їй теплом та втіхою, проте йде далі і вказує на необхідність ефективної любові, себто виконання дій, приємних іншому. Ефективна любов зберігається навіть тоді, коли емоційна любов стикається з перешкодами або взагалі зникає (як ото під час спустошення). Щобільше, емоційна любов, яка не переходить у любов ефективну, легко вироджується, перетворюючись на егоїзм чи самообман.
---------------------------------------------
[231] 1 По-друге, любов полягає у взаємному спілкуванні, себто той, хто любить, дає тому, кого любить, те, що має, або частину того, що має чи може мати; той же, кого люблять, своєю чергою дає те саме тому, хто любить (119).
2 Так, якщо хтось володіє знаннями, то повинен ділитися ними з тими, хто їх не має; те саме стосується почестей та багатств - коли хтось ними володіє, то має ділитися з іншими.

3
Молитва приготування - як звичайно.
---------------------------------------------
(119) Це розважливе спостереження створює підґрунтя для руху думки під час споглядання. Зазвичай, любов постає із вдячності. Той, хто любить, дає тому, кого любить; останній, визнаючи доброту першого, відчуває до нього вдячність і щораз більшу любов. Завдяки взаємній любові поглиблюється приязнь між ними.
---------------------------------------------
[232] Впровадження перше. Витворення в уяві місця. Тут треба уявити, що стоїмо перед Господом Богом і всіма ангелами і святими, які заступаються за нас.

[233]
Впровадження друге. Просити про те, чого хочемо. Тут слід просити внутрішнього пізнання всіх великих благ, отриманих нами від Бога, щоби, пройнявшись вдячністю, мати змогу любити Його і служити Божій Величі в усьому (120).
--------------------------------------------
(120) У цьому впровадженні показано як мету цього споглядання, так і його функцію у структурі вправ як єдиного цілого. Спільна для більшості впроваджень Другого тижня ідея "любити Христа більше" тепер перетворюється на "любити Бога більше в усіх речах" - нагадування про постійне прагнення Ігнатія "знаходити Бога в усьому сущому" у звичайному повсякденному житті. Ще однією важливою функцією цього споглядання є створення підґрунтя для інтенсивного духовного життя у щоденному житті після завершення вправ (Obrascompl, c. 327; BibThSpEx, cc. 326-332).
--------------------------------------------
[234] 1 Пункт перший (121). Пригадати собі отримані блага - створення, викуплення та окремі дари.
2 З глибокою любов'ю розважити, як багато зробив для нас Господь Бог і скільки дав нам усього, чим сам володіє, а поза тим, як той же Господь прагне дати нам себе самого, згідно зі своїм Божим задумом.
3 Потому заглибитися в роздуми, розважаючи, що було б слушно і справедливо з нашого боку запропонувати і віддати Божій Величі, а саме: все, що маємо, разом із самим собою; а далі, як той, хто з великою любов'ю щось жертвує, сказати:
4 "Візьми, Господи, і прийми всю мою свободу, мою пам'ять, мій розум, і всю мою волю - усе, що маю і чим володію.
5 Ти, Господи, все це дав мені - Тобі тепер повертаю: усе Твоє. Розпоряджайся всім згідно з Твоєю волею; мені ж дай любов Твою (
122) і благодать, яких мені достатньо." (123)
--------------------------------------------
(121) Ці чотири пункти до певної міри накладаються один на одного; Божі дари розглянути в них радше з різних перспектив, аніж у логічному порядку. Дехто вважає корисним споглядати Бога, відповідно, у пункті 1 - як подателя всіх дарів; у пункті 2 - як того, хто присутній в усьому живому й оберігає його існування; у пункті 3 - як того, хто співпрацює у діяльності всього живого; у пункті 4 - як первинне джерело всього добра, наявного у створінні. Це піднесення - "візьми і прийми" (Suscipe) - є однією з найвідоміших Ігнатієвих молитов, що постійно з ним асоціюється.
(122)
Vuestro amor y gracia, буквально, "Твою любов і благодать"; саме так написав Ігнатій в Автографі (текст А). Одначе видається, що справжню його думку краще висловив де Фро у Вульґаті - своєму латинському перекладі, яким Ігнатій користувався упродовж семи років: amorem tui solum cum gratia tua, "дай мені тільки Твою любов із Твоєю благодаттю". Це та благодать, якої просимо у другому впровадженні (п. 233), "любити Його і служити Божій Величі в усьому". Див. Gueydan, Exercises, c. 140; також пр. 117 вищею
(123)
Слід звернути увагу на це піднесення загалом: реколектант, сповнений ревністю завдяки духовному досвідченню, що його здобував упродовж цілого місяця, і спонукуваний глибокою вдячністю до щораз сильнішої ефективної любові, повертає ціле своє єство Богові, щоб той відтак провадив його своєю добротою протягом решти життя.
--------------------------------------------
[235] 1 Пункт другий. Поміркувати про те, як Бог живе у створіннях: у стихіях, даруючи їм буття; у рослинах, даруючи їм життя; у тваринах, даруючи їм чуття; у людях, даруючи їм розум,
2 і, зрештою, у нас самих, даруючи нам буття, життя, чуття і розум, щобільше, перетворюючи нас на свій храм, позаяк нас створено на образ і подобу Божої Величі.
3 Опісля ж знову заглибитися в себе, як ото зазначено у першому пункті, чи у якийсь інший спосіб, котрий нам краще підходить.

[236] 1
Пункт третій. Розважити, як Бог діє і працює задля нас в усьому створеному на землі;
2 себто, наче робітник, працює у небі, у стихіях, у рослинах, у плодах, у стадах і в усьому решта, даруючи всьому буття, оберігаючи, спонукаючи до зростання та відчуттів тощо. Потім заглибитися у себе.

[237] 1
Пункт четвертий. Поміркувати про те, як усі блага і дари сходять згори; приміром, наша обмежена сила походить від найвищої та безконечної Сили, що на небі; так само і справедливість, доброта, благочестя, милосердя та інше, як сонце породжує промені, а джерело - воду (124).
2 Завершити, заглибившись у себе, як уже мовилося; насамкінець провести бесіду і прочитати "Отче наш".

---------------------------------------------

(124) Невіддільність Бога від усього створеного світу, підсумована у пункті 4, є вираженням Його великодушної любові до нас. Усвідомлення цього запалює в людському серці вдячність та благоговіння і спонукає нас до сповненого любов'ю використання цілого свого єства у якомога кращому служінні Йому. Вправи добігають кінця; реколектант - як і сам Ігнатій - оглянув велич створеного всесвіту: його походження від Бога (п. 23) і самим Богом дане призначення повернутися до Нього (докладаючись до Його прослави через радісну хвалу тих, хто співпрацював із Його планом створення і відкуплення). Запалившись любов'ю, що сходить від Бога, реколектант побачить, що все створіння перебуває на шляху до Нього через прославу Його тими, хто спасається. Відтак реколектант знаходитиме Бога в усьому сущому і за посередництвом усього сущого. У його серці відлунюватимуть слова, написані Ігнатієм за інших нагод: "Нехай Господь наш дарує нам світло своєї святої розсудливості, щоб ми знали, як використовувати створіння у світлі Творця" (LettersIgn, с. 421); "Усе добро, яке шукаємо у створінні, існує у ще більшій досконалості у Бога, який його створив" (EppIgn, 5:488; див. також LettersIgn, сс. 18, 309); "Нехай хвалиться Його святе ім'я... Він-бо повелів і створив усе з цією метою [Його прослави], надзвичайно гідною" (LettersIgn, c. 83). Усю описану доктрину підсумовує св. Павло такими словами: "Все бо від Нього, через Нього і для Нього. Йому слава навіки. Амінь" (Рим. 11, 36). Див. BibThSpEx, cc. 317-319, 326-332.


Back to content | Back to main menu
Сайт создан в системе uCoz