Spiritual Exercises


Go to content

Main menu:


Ціль

Правила розпізнавання духів > Перший тиждень

(141)
[313] 1 ПРАВИЛА,
ЯКІ ДОПОМАГАЮТЬ ВІДЧУВАТИ І РОЗУМІТИ (
142),
ПРИНАЙМНІ ДО ПЕВНОЇ МІРИ,
РІЗНІ ПОРУХИ (
143), ВИКЛИКАНІ (144) В ДУШІ (145):
2 ДОБРІ, ЩОБ ЇХ ПРИЙНЯТИ, І ПОГАНІ, ЩОБ ЇХ ВІДКИНУТИ;
НАЙБІЛЬШ ПРИДАТНІ ДЛЯ ПЕРШОГО ТИЖНЯ (
146)

---------------------------------------------

(141) Цей короткий заголовок, якого нема в Ігнатієвому тексті А, додано згодом; саме під ним правила стали широко відомі упродовж своєї історії і набули неабиякої впливовості. Такий заголовок з'являвся у багатьох виданнях з огляду на громіздкість та незграбність назви, що її поставив над цими правилами сам автор.
Наш короткий заголовок, доданий до Ігнатієвого тексту, є дещо скороченим перекладом того (який, можливо, належить самому Ігнатію) у першій латинській версії,
Р1: "Деякі правила для розпізнавання різних духів, що хвилюють душу" (animam agitantes). Однак у цьому заголовку пропущено чимало важливих нюансів, що містяться у лаконічному, проте водночас і довгому заголовку, який Ігнатій подає в Автографі. Вони потребують ретельного вивчення.
Передусім, важливо точно розуміти Ігнатієву термінологію. Для нього розпізнавати означає ретельно розглядати, щоби пізнати та розділити; інакше кажучи, ідентифікувати та відокремити добрих духів від поганих. Іспанське
discernir (від латинського discernere, discrevi, discretum - "розділяти", "розрізняти", "розпізнавати") означає "знати", "судити", "збагнути", "розрізняти" чи "роздіялти". Як похідний імееник від discernir, Ігнатій вживає discrecion (пп. 176, 325) у значенні discernimiento (DalmMan, c. 194), тобто "розпізнавання", "розрізнення". "Гострота проникливості" (keenness of insight) і "вміння розпізнавати чи розрізняти" (skill in discerning or discriminating) (Webster's Seventh New Collegiate Dictionary [Merriam-Webster, 1967]) - таким є значення англійського discernment, яке найточніше передає суть Ігнатієвої думки і, зазвичай, вживається в англійських перекладах. Див. Toner, Commentary, cc. 18-19.
Історія розпізнавання духів триває від біблійних часів досі (див. DSpir 3: c. 1222-1291; trans. by Innocentia Richards, in Discernment of Spirits [Collegeville, 1970]. Проте добре знані правила Ігнатія базуються головно на його власних переживаннях та роздумах про ці переживання, про що свідчить примітка Камари до Автобіографії, 7-9, а також власне Автобіографії, 20-22, 25-26, 99-101. У щойно згаданих 352-сторінках "Коментарів" Тонера подано ґрунтовний і ретельний аналіз цих правил. Коротшим, але всебічним і так само ґрунтовним є аналіз, наведений у Coathalem, Ignatian Insights, cc. 243-278. Ще одна добра стаття, автор якої зосереджується в основному на структурі Ігнатієвих правил, - це Michael J. Buckley, "Rules for the Discernment of Spirits", The Way, додаток 20 (осінь 1973): 19-37; передрук у The Way of Ignatius Loyola: Contemporary Approaches to the Spiritual Exercises, ed. Philip Sheldrake (London and St. Louis, 1991), cc. 219-237. Добірку корисних статей на тему розпізнавання і духовного проводу вміщено у Notes on the Spiritual Exercises. The Best of the Review [for Religious], ed. David L. Fleming (St. Louis, 1983). Листи Ігнатія від 18-го червня і 11-го вересня 1536 року до сестри Терези Режадел (LettersIgn, cc. 18-24, 24-25) показують, як він застосовува свої принципи на практиці, їх також вважають коментарем до цих правил. У листах до св. Франциска Борджії, датованих 29-им вересня 1548 року і липнем 1549 року (там само, ссю 179-182, 195-211), йдеться про застосування цих правил відповідно у духовному проводі й у судженнях про справи, які, на здогад, пов'язані з містикою.

(142) Які допомагають відчувати і потім розуміти (
sentir y conocer): У цих словах відображено Ігнатієві власні пережиття, пов'язані з розпізнаванням духів. З Автобіографії 7-8 дізнаємося про початкове пережиття, на основі якого поступово розвинулася його обізнаність із розпізнаванням духів та відповідне вміння. По-перше, Ігнатій зауважив, що на його душу впливають духи. По-друге, мало-помалу завдяки роздумам над цими досвідченнями він почав їх розуміти. Деякі духи були добрими і спонукали його до добра, інші натомість були поганими. За роки практики це пережиття вилилося у витончене мистецтво, Ігнатій добре знав, що для того, аби оволодіти вмінням розпізнавати духи, потрібні роки. Тут він головно допомагає керівникам, даючи поради стосовно того, чого слід остерігатися і що говорити, спілкуючись з реолектантами. Утім через керівників він також під час Першого тижня знайомить реколектантів із складним мистецтвом тлумачення їхніх внутрішніх пережиттів. Такі реколектанти можуть сподівати лишень на часткове (en alguna manera) розуміння цих "порухів". Їм варто й далі зветатися по допомогу до керівника.

(143)
Mociones, "порухи". В Ігнтаія це слово, зазвичай, має технічне значення; йдеться про внутрішні переживання в душі. Порухи можуть бути актами розуму (наприклад, думками, судженнями, уявлянням тощо), волі (приміром, любов'ю, ненавистю, бажанням, страхом тощо) чи почуттів, імпульсів, схильностей або спонук (як-от: спокоєм, теплом, холодом, втіхою, спустошенням тощо). Їх породжують, по-перше, ми самі під певним контролем нашої вільної волі (п. 32); по-друге, добрий дух (Бог чи ангел); по-третє, злий дух. Див. п. 6 з пр. 6 і п. 182 з пр. 100.

(144) "Викликані": тобто добрими або злими духами. Існують також інші порухи, які спонтанно породжуються нами під певним контролем нашої вільної волі (п. 32), але безпосередньо про них тут не йдеться. Натомість Ігнатій прямо говорить тільки про останні дві категорії, щойно згадані у пр. 142: порухи, викликані добрими або поганими духами з відповідною метою. Непрямо, одначе, перша категорія - порухи, породжені нами самими (п. 32), - може також підпадати під правила, позаяк добрі і злі духи можуть використовувати згадані почуття з відповідною метою. Див.
Toner, Commentary, cc. 37-38.
Ігнатій вірив в існування ангелів і демонів; для нього духи, чи то добрі, чи злі, завжди є особами, розумними істотами. Деякі автори стверджують, що слово "духи" можна замінити на "порухи" (див. Coathalem, c. 244). Іноді така думка постає внаслідок поширених у наш час сумнівів щодо існування демонів чи ангелів. Див. Toner, Commentary, cc. 34-37, 260-270; також Paul Quay, "Angels and Demons: The Teaching of IV Lateran", Theological Studies, 42 (March 1981): 20-45.

(145)
Anima, "душа": тобто, людина. "Душа" вживається тут як синекдоха для означення людини (див. пр. 19 до п. 23). Зважаючи на те, що Ігнатієве студіювання схоластичної філософії відображено в його творах і допомагає їх тлумачити, ми визнали за доцільне залишити тут слово "душа", яке, на наше переконання, краще послужить розумінню думки автора, що міститься у цій тонкій матерії.

(146) "Більш придатні для Першого тижня": себто, ситуації, у яких потрібно застосовувати ці правила, виникають головно під час Першого тижня, хоч можуть виникати і в інші періоди. Правила для Першого тижня стосуються передусім досвідчення духовного спустошення і способів, що дозволяють йому зарадити, не відхиляючись, таким чином, від руху до мети - спасіння. Особливо ці правила підходять для "шляху" очищення. Нижче подано стислий опис правил для Першого тижня, що базується на
Toner, Commentary, cc. VI-VII:
I.
Основоположні засади для розпізнавання духів: протилежні дії добрих і злих духів стосовно християн, які регресують і прогресують (правила 1-2);
А. Духовна втіха і спустошення (правила 3-14);
1. Їхня природа (правила 3-4);
Б. Відповідь Святому Духові через спустошення (правила 5-6);
1. Сприйняття спустошення як випробування (правило 7);
2. Контрнаступ через терпеливість (правило 8);
3. Вивчення причин (правило 9);
4. Підготовка до спустошення під час втіхи (правила 10-11);
5. Підхід і стратегія диявола (правила 12-14).


Sub-Menu:


Back to content | Back to main menu
Сайт создан в системе uCoz