Spiritual Exercises

[325] 1 Правило дванадцяте. Своєю поведінкою ворог нагадує жінку; він виявляє слабкість, коли наштовхується на опір, і силу, коли дозволяємо йому діяти (151).
2 Коли жінка свариться з чоловіком, який рішуче опирається, то, зазвичай, занепадає духом і тікає;
3 якщо ж, навпаки, у чоловіка не вистачає духу, і він починає поступатися, то гнів, мстивість і злість жінки стають майже безмежні.
4 Так і ворог, як правило, слабне, втрачає відвагу і відступає зі своїми спокусами,
5 коли той, хто займається духовними вправами, рішуче протистоїть його спокусам, чинячи прямо протилежне.
6 Якщо ж, навпаки, зіткнувшись віч-на-віч зі спокусами, починаємо боятися і занепадати духом,
7 то не знайдеться на землі жорстокішого звіра, ніж ворог роду людського, коли з незмірною підступністю заходиться здійснювати свої прокляті наміри.
----------------------------------------
(151) De grado тут вжито у значенні ante la condescencia (Calveras, Vocabulario, c. 203); тобто, віч-на-віч із тим, хто нам покірний. Можливі й інші варіанти перекладу цього вельми стислого вислову, який навіть у давніх латинських версіях перекладається чи перефразовується по-різному. Ігнатій пояснює його у контексті сказаного нижче. Диявол впливає на нашу волю не безпосередньо, а лишень опосередковано, спокушаючи нас через нашу уяву чи чуття. Якщо чинимо опір, він слабне і відступає. Якщо ж виявляємо слабкість, він стає міцним та несамовитим. Зроблений на основі наведеного Ігнатієм порівняння висновок щодо недооцінки з його боку жінок загалом виходить за межі його тексту і є історично помилковим. 352 сторінки Ігнатієвої переписки з жінками, зібраної у праці Гуґо Ранера (Hugo Rahner, St. Ignatius Loyola: Letters to Women (New York, 1960), свідчать про те, що він високо цінував жінок і був для них ревним, розважливим і чуйним духовним наставником, користуючись у їхньому середовищі незмінною повагою.
----------------------------------------
[326] 1 Правило тринадцяте. Поза тим, ворог діє як спокусник, потай, роблячи все, щоби його не виявили.
2 І справді, негідник, намагаючись лукавими словами звабити доньку щановного батька або дружину доброго чоловіка, прагне, аби його слова та намовляння залишалися в таємниці.
3 Навпаки, він страшенно невдоволений, коли донька батькові чи дружина чоловікові розкриває його оманливі слова й облудні наміри, бо ж добре бачить, що йому вже не вдасться довести справу до кінця.
4 Так само й ворог людського роду, наражаючи праведну людину на свої хитрощі та намовляння, хоче, щоби вона приймала і зберігала їх у таємниці.
5 Проте коли людина відкриває їх перед досвідченим сповідником чи іншою духовною особою, обізнаною з його лукавством та злістю, то це аж ніяк не припадає йому до вподоби,
6 бо ж він одразу бачить, що не зможу успішно звершити свій підступний намір, оскільки його хитрощі виявлено.

[327] 1 Правило чотирнадцяте. Можна скористатися ще іншим порівнянням: ворог поводиться як полководець, котрий хоче захопити і пограбувати якесь місто.
2 Як воєначальник, розклавши табір та з'ясувавши силу і план фортеці, атакує її з найслабшого боку,
3 так і ворог людського роду кружляє довкола людини, вивідучи звідусіль всі наші богословські, головні та моральні чесноти, а тоді нападає і намагається захопити нас там, де знаходить найслабше місце, яке найбільше потребує засобів для того, аби сягнути вічного спасіння.