Main menu:
[337] 1 ПРАВИЛА,
ЯКИХ ПОТРІБНО ДОТРИМУВАТИСЯ У СЛУЖІННІ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ РОЗДАЧУ МИЛОСТИНІ (157)
---------------------------------------------
(157) Поданий Ігнатієм заголовок наводить на думку, що ці правила розраховано передусім на тих, хто посідає чи має намір зайняти церковний уряд, бенефіцію, що зобов'язує наглядати за розподіленням милостині. Варто звернути увагу на слова "служіння" (пп. 337, 339, 343), "розподіляти" замість просто "давати" (пп. 338, 342), "здійснення уряду" (п. 340), "урядування та здійснення обов'язків" (п. 341; пор. п. 343). У цьому контексті "стан" є священичим станом життя. Однак після належного пристосування ці правила можна використовувати і тим, хто не посідає жодного уряду, як вказує в останньому правилі (п. 341) Ігнатій. Див. DalmMan, c. 175; Obrascompl, c. 284.
---------------------------------------------
[338] 1 Правило перше. Якщо робимо дарунки своїм кревним, чи друзям, чи особам, яких любимо, то слід при цьому керуватися чотирма міркуваннями, про які вже почасти говорилося вище [184-187], коли мова йшла про вибір.
2 По-перше, любов, яка спонукає нас давати милостиню, має йти згори, від любові до Господа Бога,
3 так, щоб ми заздалегідь усвідомлювали, що та більша чи менша любов, яку відчуваємо до осіб, котрих обдаровуємо, є любов'ю до Бога і що саме Бог є причиною того, що любимо їх більше за інших.
[339] 1 Правило друге. Уявивши собі людину, якої ніколи не бачили і не знаємо, і припустивши,
2 що бажаємо їй досконалості у служінні та стані життя, а також віднайдення доброї міри у розподіленні милостині задля примноження Божої слави та вдосконалення власної душі,
3 потрібно застосувати ту ж - не більшу й не меншу - норму і дотримуватися того ж правила, що їх бажаємо іншому і вважаємо добрими для нього.
[340] 1 Правило третє. Треба порозважати над тим, який спосіб і яку норму у служінні іншим хотіли б застосовувати упродовж цілого життя так, щоби й на смертному одрі не сумніватися у тому, що чинили правильно,
2 і не відступати від них надалі у роздачі милостині.
[341] 1 Правило четверте. Розмірковуючи над тим, якими постанемо у день Божого суду, треба добре подумати і про те, що б ми хотіли тоді мати за собою у служінні та виконанні своїх обов'язків,
2 і тепер дотримуватися правил, які хотіли б бачити застосованими тоді.
[342] 1 Правило п'яте. Відчуваючи прихильність чи чуттєву прив'язаність до осіб, яким хочемо дати милостиню,
2 слід затриматися і добре обдумати подані вище чотири правила, з їхньою допомогою провіряючи і випробовуючи свої почуття,
3 і не давати милостині, аж доки відповідно до цих правил не усунемо своєї невпорядкованої прив'язаності.
[343] 1 Правило шосте. Немає нічого поганого в тому, щоби брати блага (158), які належать Господеві Богу, і розподіляти їх, якщо Господь Бог покликав когось до такого служіння.
2 Одначе в тому, що стосується визначення тієї частини благ, призначених для розподілення поміж іншими, яку використовуємо самі, криється можливість для надуживань та провини.
3 Відтак, застосовуючи наведені вище правила [338-342], можна виправити своє життя і становище.
---------------------------------------------
(158) Тобто церковне майно, капітали, фонди, дарунки тощо дані Церкві. Дарувати комусь певний уряд означає водночас доручити управління цими добрами.
---------------------------------------------
[344] 1 Правило сьоме. З огляду як на вже зазначені причини, так і на чимало інших, завжди краще і безпечніше в тому, що стосується самого себе й утримання свого дому, скорочувати та обмежувати свої витрати;
2 чим більше так чинитимемо, тим більше наближатимемось до нашого Первосвященика, взірця і правила, тобто до Господа нашого Ісуса Христа.
3 З такими міркуваннями узгоджується і рішення Третього Карфагенського Собору (в ньому брав участь святий Августин), який визначив і постановив, що єпископська оселя має бути недорогою і вбогою.
4 Такого ж правила слід дотримуватися за всіх умов життя, відповідно до становища особи.
5 Для сімейного стану маємо приклад святих Йоакима й Анни,
6 які своє майно розділили на три частини: одну віддали вбогим, другу - на потреби храму, а третю залишили на утримання себе і своєї сім'ї (159).
--------------------------------------------
(159) В Євангеліях ці випадки не описано, однак про них згадано в Лудольфовому "Житті Ісуса Христа" (ч. І, р. 2, п. 7), звідки їх, певне, і запозичив Ігнатій.